Агентна економіка Девід Ротшильд, Маркус Мобіус, Джейк Гофман, Елеанор Діллон, Деніел Голдстейн, Ніколь Імморліка, Соня Джаффе, Брендан Люсьє, Александрс Слівкінс, Метью Фогель (Microsoft Research) Про що ця стаття Статтю написала група дослідників з Microsoft Research у травні 2025 року, провідний автор — Девід Ротшильд. Це не математична модель, а програмний нарис: автори малюють картину того, як зміниться господарство, коли в кожного покупця з’явиться свій ШІ-помічник, а в кожного бізнесу — свої ШІ-представники, і ці програми почнуть домовлятися напряму. Головна думка проста. Найбільша віддача від генеративного ШІ — не в тому, що він трохи пришвидшує звичні завдання, а в тому, що він може різко здешевити спілкування між покупцями і бізнесами. Коли домовитися стає майже безплатно, ринки перебудовуються, влада перетікає від одних гравців до інших, з’являються нові товари й послуги. А кому дістанеться виграш, вирішить одне роздоріжжя: чи спілкуватимуться агенти вільно, як сайти у вебі, чи їх замкнуть у закритих «садах» кількох гігантів. Для того, хто будує маркетплейс ШІ-агентів, це прямо про його справу. Стаття показує, завдяки чому посередник створює цінність і де він вразливий, чому головним дефіцитним ресурсом стає не увага, а чесний зворотний зв’язок людей, і чому здешевлення угод штовхає ринок до мікроплатежів. Це карта можливостей і ризиків для майданчика, який хоче стати відкритим шаром, а не опинитися замкненим у чужому саду. Асистент-агент і сервісний агент. Асистент-агент (assistant agent) — ШІ-помічник на боці покупця: він знає його уподобання і діє від його імені. Сервісний агент (service agent) — ШІ-представник на боці бізнесу, який спілкується з покупцями та з їхніми помічниками. Комунікаційні витрати. Усе, що коштує часу й сил, щоб почати мати справу з новим бізнесом: наново пояснити ситуацію, заповнити форму, розібратися в меню, порівняти варіанти. Автори вважають їх головною мішенню для агентів. Неприписане й необмежене спілкування. Неприписане (unscripted) — агенти говорять вільною мовою, а не за жорсткою формою з готовими полями; це залежить від техніки. Необмежене (unrestricted) — їм дозволено зв’язуватися з ким завгодно; це залежить від ринкової влади і правил. Двостороння платформа. Бізнес на кшталт Amazon, Expedia, OpenTable чи Spotify, який зводить разом дві сторони угоди — покупців і продавців, задає єдині правила спілкування і бере за це комісію. Обгороджений сад агентів і відкрита мережа агентів. Обгороджений сад (walled garden) — закрита екосистема, де кілька компаній вирішують, які агенти і з ким можуть спілкуватися. Відкрита мережа (web of agents) — вільний простір, де будь-який агент може зв’язатися з будь-яким, як сайти у вебі. Мікротранзакції. Дуже дрібні платежі за разове користування — один трек, одна стаття, один фрагмент даних. Уручну вони незручні, але якщо платіж проводять самі агенти, їхня «метушня» зникає і такі угоди стають вигідними. RAG, генерація з опорою на джерела. Спосіб, за якого ШІ збирає відповідь, підтягуючи шматки із зовнішніх джерел, а не лише зі своєї пам’яті (від англ. Retrieval-Augmented Generation). Якість залежить від того, до яких джерел є доступ. 1 Вступ: де у ШІ найбільший економічний ефект Генеративний ШІ змінив те, як ми спілкуємося з технікою: тепер намір можна висловити звичайними словами, а не кліками по меню. Звідси виросли агенти, які не лише розмовляють з людиною, а й діють замість неї, майже без підказок. Передача справ ШІ вже підвищує продуктивність: і люди, і компанії швидше дають собі раду з тим, що й так робили. Але автори вважають, що найважливіший ефект ще попереду і він в іншому: ШІ здатен різко знизити витрати на спілкування між покупцями і бізнесами. А це веде до перебудови ринків, до зсуву ринкової влади і до появи нових товарів і послуг. Приклад зі статті. Людина хоче змінити податкового консультанта, але зволікає з цим: новому фахівцеві чи сервісу доведеться з нуля пояснювати всю свою фінансову ситуацію. Такі бар’єри у спілкуванні заважають людям переходити до кращих чи дешевших послуг. Бізнеси намагалися знизити їх формами на сайті й голосовими меню, але найчастіше це просто перекладає працю на самого клієнта і робить спілкування негнучкішим. Тепер уявімо інше майбутнє. У кожного покупця є асистент-агент, який повідомляє бізнесам його уподобання й потрібні дані, а в кожного бізнесу — сервісні агенти, які спілкуються і з людьми, і з чужими помічниками. Якщо такі програми вміють домовлятися між собою гладко й гнучко, вибір в обох сторін різко розширюється, а ринки стають ефективнішими. Щоб це розкрилося повністю, потрібні дві речі. Перша — щоб асистентів і сервісних агентів масово завели і люди, і компанії; це вже відбувається. Друга — щоб агенти були влаштовані так, щоб програмно взаємодіяти одне з одним і проводити угоди. Технічно тут уже є рух: середовища на кшталт AutoGen від Microsoft і протоколи на кшталт Model Context Protocol від Anthropic і Agent2Agent від Google. Але як саме ці стандарти приживуться — чи виявляться затиснутими ринковими силами, — поки неясно. Ключова думка. Головне питання всієї статті: чи піде спілкування між агентами всередині закритих «обгороджених садів» під контролем кількох гігантів, як сьогоднішні магазини застосунків, чи через відкриту «мережу агентів», де програми вільно зв’язуються і торгують, як сайти у вебі. Від відповіді залежить, чи зміцнять свої позиції нинішні найбільші платформи, чи їхня влада ослабне, а вигоди від ШІ розійдуться ширше. 2 Що є зараз: агенти в силосах і агенти «від і до» Перш ніж говорити про майбутнє, автори дивляться на сьогоднішніх агентів. Здається, що до описаної картини вже рукою подати. Але більшості нинішніх агентів бракує одного: їх роблять, щоб спілкуватися з людьми або заміняти людину, і майже нікого — щоб вони спілкувалися одне з одним. Сьогодні агенти бувають двох видів. Перший вид — ізольовані сервісні агенти, «в силосах». Це новий спосіб спілкуватися з продуктами однієї компанії. Rufus в Amazon дає клієнтові змогу дізнатися історію замовлень або порівняти товари за характеристиками звичайними словами, а не клікаючи по сайту. Romie в Expedia через чат допомагає зібрати подорож із рейсів, готелів і ресторанів, витягуючи дані з листів і групових чатів клієнта. Але такі агенти не відкривають інтерфейсів для спілкування з чужими агентами. Тому вони, як і раніше, впираються в те, що до них треба прийти самому й особисто з ними возитися. Другий вид — універсальні агенти «від і до». Вони не прив’язані до однієї компанії: техніка OpenAI, Google і Microsoft уміє збирати дані з різних джерел, ходити по сайтах за користувача і навіть робити прості речі на кшталт бронювання столика чи замовлення їжі в одному вікні. Але майже вся ця робота йде через «моделі керування комп’ютером»: агент імітує людину, яка наводить курсор і натискає кнопки на звичайних, не-агентних сайтах. Виходить ілюзія, ніби помічник і представник бізнесу працюють разом, хоча на боці бізнесу справжнього агента немає, і це сильно обмежує можливості. Ба більше, наслідуючи людину, такі агенти ризикують посваритися з бізнесами. Багато сайтів живуть на рекламі й не хочуть, щоб замість людей по них ходили програми. А навіть якщо агент ідеально прикинеться людиною і бізнес не буде проти, спілкування все одно впреться в нинішні веб-форми з їхнім бідним набором полів. У постачальників дуже гнучких послуг, на кшталт кейтерингу, часто стоїть найпростіша форма, а все нестандартне доопрацьовується живою розмовою потім. 3 Майбутнє: п’ять наслідків світу агентів Автори очікують, що ізольовані агенти й агенти «від і до» зрештою поступляться місцем агентам, створеним для прямого спілкування одне з одним. Але між технічними можливостями й ринковими силами точиться складна гра, і вона може привести до дуже різних сценаріїв того, як це виглядатиме, хто цим керуватиме і на що воно буде здатне. 3.1. Ринкова влада цифрових посередників Двосторонні платформи — Amazon, Expedia, OpenTable, Spotify — сьогодні ключові посередники. Вони створюють цінність, зводячи мільйони покупців і бізнесів у своїй сфері: покупки, подорожі, ресторани, музика. Роблять вони це багато в чому тим, що задають єдиний спосіб спілкування: Amazon вимагає від продавців певних форматів і правил, а покупці шукають і платять лише через його інтерфейс. Натомість покупець отримує доступ до безлічі продавців, а бізнес — до великої аудиторії. Але за це обидві сторони живуть у жорстких рамках, залежать від рішень платформи, наприклад від її алгоритмів ранжування, і платять комісію. Якщо асистент-агент зможе напряму й гнучко спілкуватися із сервісним агентом будь-якого бізнесу, роль і влада посередників може сильно змінитися. Коли витрати на спілкування падають досить низько, сумісні агенти можуть узагалі зробити двосторонні майданчики непотрібними: помічник покупця сам знаходить продавців, домовляється, купує товари, бронює готелі й рейси, замовляє столики. Це була б різка децентралізація влади. Але на практиці майданчики дають не лише єдині правила спілкування. Вони допомагають знайти потрібне, перевіряють якість, залагоджують суперечки й виграють на масштабі. У подорожах, наприклад, як і раніше, корисно, щоб посередник давав надійні підказки, страхування поїздки і стежив за дотриманням правил. І все ж агентна економіка може зіштовхнути посередників у жорсткій конкуренції: раз піти до іншого майже нічого не коштує, прибуток, який посередник здатен видобувати, падає. 3.2. Обгороджені сади агентів проти відкритої мережі Навіть якщо будь-який помічник і будь-який сервісний агент технічно здатні вільно домовитися, їм можуть заборонити це через ринкові сили. Деякі компанії роздадуть асистентів безплатно, але обмежать, з ким тим можна спілкуватися, — так виникнуть «обгороджені сади агентів». Це природне продовження нинішніх магазинів застосунків. У власників великих операційних систем уже є величезні бази користувачів і зачатки помічників — Apple Intelligence, Google Assistant, Microsoft Copilot, Meta AI, — тож їм зручно розширити свої майданчики до сумісних агентів. У березні 2025 року Meta запустила простих сервісних агентів для бізнес-сторінок у Facebook та Instagram безплатно, але доступні вони лише користувачам її ж платформ. А OpenAI і Anthropic, що набрали великі бази для своїх помічників, можуть побудувати власні маркетплейси. У таких садів є плюси: можна тримати планку якості й безпеки, відсіювати слабких чи шахрайських агентів, спрощувати пошук і оцінки, а якщо агент помилився — запропонувати страхування. Але, як і з магазинами застосунків, це здатне зосередити владу в руках небагатьох: вони зможуть видобувати великий прибуток і обмежувати відкритість, конкуренцію й оновлення всієї екосистеми. Можлива й роздробленість: в однієї людини можуть опинитися окремі помічники для особистих і для робочих справ, і узгодити їх буде важко. І навпаки: якщо покупці й бізнеси повністю володіють своїми агентами, спілкування може стати і вільним за мовою, і необмеженим за колом співрозмовників. Тоді виросте відкрита, децентралізована «мережа агентів», якою не володіє ніхто: як у сьогоднішньому вебі, будь-який агент зможе торгувати з будь-яким. Помічники відіграватимуть роль браузерів, а сервісні агенти — роль сайтів. Це заохочує конкуренцію, оновлення й широкий доступ, але дається непросто. Щоб така мережа склалася, потрібна узгоджена робота безлічі гравців, зокрема корпорацій і держав, які мають прийняти спільні стандарти, а також надійні механізми пошуку, довіри й безпеки. Ключове роздоріжжя. Обгороджені сади дають якість і безпеку, але концентрують владу в небагатьох. Відкрита мережа дає конкуренцію і доступ, але потребує великої спільної роботи над стандартами й довірою. Саме цей вибір визначить, кому дістануться вигоди від агентів. 3.3. Майбутнє реклами Сьогодні бізнесів і товарів куди більше, ніж людина встигає вивчити, тому реклама відіграє важливу роль: вона ловить увагу і спрямовує покупки. Але в агентній економіці, де помічник замість людини обходить мільйони бізнесів, увага перестає бути таким вузьким місцем. Важливішим стає інше — алгоритм, який зводить помічників із сервісними агентами. Там, де є сильні центральні посередники, найімовірніше з’явиться платне просування, схоже на нинішню рекламу: за гроші можна піднятися у видачі. Але по-справжньому рідкісним і цінним ресурсом, особливо у відкритій мережі, стане якісний людський зворотний зв’язок про товари й послуги. Він потрібен і щоб поліпшувати пропозиції й навчати агентів, і щоб відрізняти добре від поганого. Фокус заробітку й конкуренції може зміститися від «економіки уваги» до «економіки уподобань». Виграє той, хто залучить перших активних користувачів, які дають цінні відгуки. Можуть виникнути й нові способи заробітку — на тому, щоб збирати й ранжувати сервісних агентів за відгуками людей та їхніх помічників. Як сьогодні люди лишають оцінки в картах Google, майбутні помічники можуть самі складати відгуки за тим, наскільки користувач лишився задоволений. Бізнеси змагатимуться цінами й послугами за перших користувачів, і так закрутиться маховик зворотного зв’язку. 3.4. Платежі й мікротранзакції У міру того як спілкування між покупцями й бізнесами стає гладким, а посередники — менш важливими, автори очікують зростання разових угод і спаду довгих, повторюваних стосунків. А це підштовхне мікротранзакції. Приклад: якщо помічник легко й часто перемикається між сервісами з контентом — Spotify і Pandora, Netflix і Amazon Prime, — людині може бути вигідніше платити потроху за фактичне користування, ніж оформлювати підписку на обидва одразу. Зазвичай дрібні платежі незручні через метушню з ними. Але коли угоду цілком ведуть помічник і сервісний агент, ця метушня зникає, і вигідними стають навіть платежі, які вручну були б надто клопіткими. Автори зазначають: це, найімовірніше, станеться за будь-якого сценарію — і в садах, і у відкритій мережі. 3.5. Розпакування, перезбирання і нові продукти Товари й послуги часто продають «у зв’язці», щоб збалансувати складність і зручність угоди. Новинна стаття, наприклад, зв’язує разом інтерв’ю, фотографії і факти. Але помічник покупця може пам’ятати, що людина вже прочитала, і разом із сервісним агентом (скажімо, видання на кшталт New York Times) зібрати статтю наново — лише з новим і важливим для цього читача. Таке персональне перезбирання передає знання точніше і менше навантажує увагу. Звідси може вирости новий ринок джерел даних для персонального контенту — через ту саму генерацію з опорою на джерела (RAG). Помічник міг би збирати матеріал із кількох якісних джерел і робити індивідуальну пропозицію. Але зараз таку генерацію частіше живлять із суспільного надбання, на кшталт Вікіпедії, або за правом добросовісного використання: видавці зазвичай не дозволяють брати свій контент без оплати, і це обмежує можливості ШІ. Якщо ж за кожен шматочок контенту можна платити мікроплатіж, складеться екосистема, де творці отримують винагороду, а користувач — персональний результат. Та сама сила гнучкого збирання застосовна до багатьох цифрових товарів, які помічники й сервісні агенти можуть розбирати на частини й збирати наново під потреби людини. Це змикається зі зростанням мікроплатежів: у міру того як для них будується інфраструктура, окремі цифрові деталі можна буде по черзі обговорювати, оцінювати й пакувати в надперсональні продукти просто на ходу. Автори очікують, що найсміливіше розпакування, перезбирання і нові продукти з’являться саме в мережі агентів, де спілкування між будь-яким помічником і будь-яким сервісним агентом нічим не обмежене. 4 Висновок: чому саме зараз це важливо Автори нагадують загальний закон: що глибший поділ праці, то більше потрібно узгодження, а отже — дедалі складнішого спілкування між людьми, організаціями й системами. Там, де раніше пацієнта вів один лікар, сьогодні мають злагоджено працювати кілька фахівців. Агенти змінюють цей малюнок: замість того щоб нарощувати навантаження на спілкування, вони пропонують спосіб його спростити. Зв’язуючи завдання між розрізненими системами, агенти здатні знизити тертя на ринках, зменшити витрати переходу і відкрити більш децентралізований доступ до цифрових товарів і послуг. Але устрій цього ринку ще тільки складається. Багато залежить від того, чи дозволять агентам вільно спілкуватися у відкритому вебі, чи їхню взаємодію замкнуть усередині закритих екосистем. Ці шляхи задаватимуть стандарти, що народжуються, мінливі правила і вибір тих, хто діє першим. Нинішній момент схожий на ранній інтернет — ще до того, як він став приносити мільярди. Наприкінці 1990-х було зовсім не очевидно, що переможе економіка кількох платформ: тоді цифрова торгівля, навпаки, ставала дедалі децентралізованішою. Заклик авторів. Зараз — саме час замислитися, якої агентної економіки ми хочемо. Сьогоднішні рішення визначать не лише те, як працюватимуть ці ринки, а й те, кому дістануться плоди нової хвилі технологій. Підсумки Головні висновки Найглибший економічний ефект генеративного ШІ — не пришвидшення звичних завдань, а різке здешевлення спілкування між покупцями і бізнесами. Саме це перебудовує ринки. Сьогоднішні агенти або замкнені в одній компанії, або імітують людину на звичайних сайтах. Справжнього прориву немає, поки агенти не навчаться напряму спілкуватися одне з одним. Якщо витрати на спілкування впадуть досить низько, прямий діалог агентів може зробити непотрібними двосторонні майданчики як посередників. Але майданчики дають і інше — пошук, перевірку, розв’язання суперечок, страхування. Ключове роздоріжжя — «обгороджені сади агентів» проти відкритої «мережі агентів». Сади дають якість, але концентрують владу; мережа дає конкуренцію, але потребує спільних стандартів і довіри. У світі агентів увага перестає бути вузьким місцем. Найціннішим ресурсом стає чесний людський зворотний зв’язок: економіка уваги поступається місцем економіці уподобань. Разових угод стане більше, а довгих стосунків — менше. Коли платіж ведуть самі агенти, мікротранзакції стають вигідними, і це станеться за будь-якого сценарію. Агенти зможуть розбирати цифрові товари на частини й збирати наново під конкретну людину. Через мікроплатежі за контент це може дати творцям винагороду, а користувачеві — персональний результат. Устрій цього ринку ще не визначений наперед. Його задаватимуть стандарти, правила й ранні рішення гравців, тому саме зараз важливо обирати, яку агентну економіку ми будуємо.