Аудіовидання · переказ простою українською

Коузівська сингулярність? Попит, пропозиція і дизайн ринків із ШІ-агентами

Пейман Шахіді, Гілі Русак, Бенджамін Меннінг, Андрій Фрадкін, Джон Гортон
Peyman Shahidi, Gili Rusak, Benjamin S. Manning, Andrey Fradkin, John J. Horton, «The Coasean Singularity? Demand, Supply, and Market Design with AI Agents», NBER Working Paper 34468 (листопад 2025); розділ у збірнику The Economics of Transformative AI (ред. Agrawal, Brynjolfsson, Korinek), University of Chicago Press, 2026. Оригінал: nber.org/papers/w34468. © автори, усі права захищено.
Це не дослівний переклад, а повний переказ статті для прослуховування: збережено всі аргументи, висновки, цифри й приклади, формули переказано словами, список літератури й технічні додатки опущено. Орієнтовний час прослуховування: 35 хвилин.

Про що ця стаття

Цей розділ написали п’ятеро економістів з MIT, Гарварду й Бостонського університету — Пейман Шахіді, Гілі Русак, Бенджамін Меннінг, Андрій Фрадкін і Джон Гортон. Він прямо продовжує статтю Коуза «Природа фірми», яку ви щойно слухали. Коуз пояснив: фірми існують тому, що користуватися ринком дорого — шукати ціни, домовлятися, писати контракти, стежити за їх виконанням коштує людської праці. Саме ці заняття, кажуть автори, ШІ-агенти вміють робити майже безплатно. А отже, межа між «зробити всередині фірми» та «купити на ринку» зсунеться.

Головне питання: що станеться з цифровими ринками, коли їхніми учасниками стануть автономні програми, що діють замість людей, — самі шукають, порівнюють, торгуються й укладають угоди? Головна відповідь: витрати на користування ринком різко впадуть, і це відкриє і нові можливості, і нові збої. Ринки стануть ефективнішими, але з’являться затори, приховані ціни й боротьба за те, чий саме агент обслуговує угоду.

Для того, хто будує маркетплейс ШІ-агентів, це розмітка всього поля: звідки візьметься попит, як улаштована пропозиція, які чотири типи агентів конкуруватимуть, де ринок почне ламатися і які нові механізми нарешті стануть здійсненними. Підсумок не визначений наперед: ті самі сили, що роблять агентів корисними, можуть і перевантажити ринки.

ШІ-агентАвтономна програма, яка сприймає обстановку, міркує і діє заради мети господаря: користується інструментами, веде угоди, отримує й надсилає гроші, виходить в інтернет. Приклади — Deep Research, AutoGPT, Claude Code.
Витрати на користування ринкомВитрати на те, щоб скористатися ринком: дізнатися ціни, знайти партнера, домовитися, оформити й проконтролювати угоду. В економіці — трансакційні витрати (transaction costs). Саме їх агенти знижують.
Похідний попитПопит не заради самого агента, а заради результату: не дивитися, як він збирає ціни на грилі, а отримати вигідну покупку. Англійською — derived demand.
ПринципалТой, замість кого діє агент: споживач, фірма або платформа, що запускає агента, щоб він працював замість неї.
Проблема узгодженняЯк домогтися, щоб агент знав уподобання господаря і справді їх дотримувався, а не своїх. Англійською — alignment problem.
Дизайн ринківПроєктування правил, за якими учасники знаходять одне одного і здійснюють угоди (market design): як збирають заявки, зіставляють попит і пропозицію, призначають ціни.

1

Вступ: агенти як нові учасники ринку

ШІ-агент — це програма, яка сама сприймає цифрове середовище, міркує і діє, щоб досягти мети, поставленої людиною: користується інструментами, здійснює грошові операції, поводиться стратегічно. Автори дивляться на агентів як на учасників ринків: тих, хто розпоряджається обчисленнями, спілкується з іншими агентами та людьми, отримує й надсилає гроші, виходить у мережу. Такі агенти вже є — AutoGPT, Replika, Claude Code, — а вправніші на підході.

Показовий приклад — Deep Research від команди Gemini у Google. Звичайна програма лише дістає готові дані або обробляє те, що їй дали. Deep Research отримує завдання звичайними словами і сама виконує ланцюжок дій: раз у раз шукає в мережі, оцінює знайдене і збирає звіт, не питаючи людину на кожному кроці. Ця здатність сприймати, міркувати й діяти за словесною інструкцією і вирізняє ШІ-агента.

Головна обіцянкаЕкономічний сенс ШІ-агентів — у різкому зниженні витрат на користування ринком. Ті заняття, з яких ці витрати складаються — з’ясування цін, переговори, контракти, контроль, — агент здатен виконувати з мізерними затратами на кожну угоду.

Зниження відбувається двома шляхами. Прямий: агент сам робить усю роботу — порівнює ціни, веде переговори, проходить співбесіду. Дорадчий: агент допомагає людині вирішувати краще, наприклад припасовує резюме під кожну вакансію. Обидва вже показали себе. Автори посилаються на дані: шукачам роботи іноді краще, коли співбесіду веде ШІ, а не людина-роботодавець; а алгоритмічна допомога з текстом заявки помітно підвищує частку найнятих.

Важливо, що попит на агентів — похідний, а не прямий. Людина не радіє, дивлячись, як агент збирає ціни на грилі; вона наймає його заради потрібного результату. Тому агентів застосовуватимуть у двох випадках: щоб ухвалити рішення, яке сама людина через брак відомостей чи сил ухвалила б гірше; і щоб ухвалити рішення приблизно такої самої або трохи гіршої якості, але незрівнянно дешевше.

Широке поширення агентів перебудує економіку. Як саме — поки неясно, але сили економістам знайомі: попит і пропозиція агентів впливають на устрій ринків, а технічний зсув змінює відносну вартість занять. Тут особливо корисний Коуз: він показав, що витрати на користування ринком — часто це витрати людської праці — визначають устрій фірм. Щойно агенти зможуть дешево й надійно виконувати ці функції, зсунеться традиційна межа «робити самим чи купувати», яка задає розмір фірм і будову ринків.

Зміни прийдуть не лише з пристосування старих ринків, а й із народження зовсім нових, спроєктованих «від агента». На ринках, що пристосовуються, агенти спершу допомагають людям з окремими завданнями, потім забирають їх цілком, а людська праця зміщується до судження, нагляду й стосунків. З часом це веде до перебудови навколо можливостей агентів. Ринки ж нового типу почнуть одразу з цієї кінцевої точки — їх з нуля побудують навколо того, що вміють агенти.

Нарешті, агенти розсувають межу здійсненного в дизайні ринків. Знижуючи вартість виявлення уподобань, забезпечення зобов’язань і перевірки особи, вони роблять доступними механізми, досі гарні лише в теорії. Це може поліпшити добробут споживачів і якість збігів. Але гарантії немає: навіть якщо кожному споживачеві й фірмі вигідно завести агента, рівноважний результат може виявитися поганим — особливо там, де є зовнішні ефекти між агентами, неповне узгодження й нерівний доступ до інформації. Звідси й програма для економістів: перетворити теоретичні ідеї на робочі механізми переходу.

2

Попит на ШІ-агентів

Люди найматимуть ШІ-агентів з тих самих причин, що й людей-посередників: коли розумно довірити частину рішення чи угоди комусь між собою і ринком. Причин три: час агента дешевший за час господаря; агент чесно краще дає собі раду; господареві з якоїсь причини треба приховати свою особу в угоді.

Ці мотиви поженуть упровадження за двома напрямами. Перший: агент замінить людину-посередника там, де інакше довелося б робити все самому або наймати людину. Класичний приклад — пошук товару. Агент перетворює дорогі й довгі частини посередництва — пошук, відсів, запит цін, переговори, узгодження часу — на дешеві обчислення: одночасно запитає й порівняє безліч пропозицій, забронює і простежить виконання куди дешевше за людину. Навіть коли виконання лишається за людьми, націнка за посередництво падає.

Другий напрям важливіший: агенти дадуть змогу братися за те, за що раніше не бралися. Знижуючи вартість розвідки й виконання, вони розширюють набір варіантів і опускають поріг «чи варто цим займатися». Для фізичних робіт — установити техніку, полагодити раковину — агент проведе діагностику, знайде деталі, вибере підрядника, призначить час. Для програмних — напише й доведе до пуття потрібний скрипт. На відміну від людини, він уперто продирається крізь повторювані невдачі з малими затратами й довго стежить за завданням заради кращого результату.

Найраніше агенти закріпляться там, де посередництво людей і так звичне. Ознаки таких ринків: високі ставки; величезна кількість контрагентів; багато зусиль на оцінку варіантів; інформаційна асиметрія, яку знімають працею чи досвідом; і асиметрія досвіду, коли одні здійснюють угоду часто, а інші рідко. Приклади — пошук роботи, нерухомість, частина інвестицій, де важливі не лише гроші, а й те, з ким маєш справу. Зручне правило: агенти першими з’являться там, де вже працюють люди-посередники або де заради подолання труднощів пошуку виросли великі платформи — LinkedIn, Upwork, Zillow, Airbnb.

Що було в таблиці. Автори зводять це в таблицю «де агенти закріпляться першими». За високих ставок (нерухомість, робота, інвестиції) рієлторів і радників замінить аналіз гір документів без утоми. Де контрагентів дуже багато (знайомства, фриланс, оренда — Tinder, Upwork, Airbnb), агент оцінить тисячі варіантів разом, адже його «час» не має ціни. Де оцінка важка (венчур, вступ до вишів, закупівлі між фірмами), він прочитає кожен відгук і порівняє всі показники без спрощень. За інформаційної асиметрії (вживані авто, страховки, юрпослуги) він звіряє джерела і ловить розбіжності. А за асиметрії досвіду (купівля житла раз на десять років проти щоденної практики професіонала) він спирається на досвід мільйонів угод, даючи кожному переговорну силу частого учасника.

Причини попиту зрозумілі, а готовність платити — менше. Від агента хочуть того самого, що й від людини-посередника: вправності, щоб діяти за уподобаннями господаря; знання цих уподобань; і вірності, щоб діяти заради його користі. Коротко — вправний, обізнаний і вірний агент. Попит на надійні відомості про те, наскільки агент добрий, буде великим: важливі і тести-еталони (benchmarks), і поради знайомих, — хоча розумно побоюватися, що еталони почнуть «підкручувати». Імовірна спеціалізація: окремі агенти прославляться як особливо добрі для конкретних завдань.

3

Як проєктувати агентів

Такого продукту в задуманому вигляді поки немає. У його створення два боки — інженерний і економічний. Інженерні труднощі (зробити агента надійним у цифровому світі) автори лишають осторонь, хоча вони великі. Їх цікавить економічний бік: які дії має обирати вправний агент.

Щоб діяти замість людини, агент мусить знати її уподобання. Звідси подвійне завдання: уподобання виявити і домогтися, щоб агент їх дотримувався. Разом це і є проблема узгодження (alignment), про яку пишуть і інформатики, і філософи. До неї входить і знайома економістам проблема принципала й агента: уподобання відомі, а складність — вибудувати контракт і стимули так, щоб корисливий агент не ухилявся.

Виявлення уподобань не нове для цифрових ринків, але ставить нові завдання. Звичайні рекомендаційні системи вже перетворюють мільярди виборів на передбачення смаків. Але їхня гнучкість принципово обмежена: у них фіксовані входи й виходи, і навчені вони під конкретний випадок. Алгоритм Netflix, що радить серіали, не може порадити споживчі чи фінансові товари, навіть якщо у виборі серіалів сховані натяки на такі смаки.

ШІ-агенти, навпаки, працюють звичайною мовою та в інших відкритих форматах, а не в жорстких рамках полів. Це робить їх гнучкішими: входом може стати, в принципі, будь-яке висловлювання. Але гнучкість веде і до несподіваних результатів: людина не може заздалегідь описати всі випадки, з якими агент зіткнеться. Тому повністю відновити уподобання не вдається з двох причин. Перша — межа виражальності в людини: вона не може повно й несуперечливо викласти смаки (проранжувати весь каталог Netflix неможливо). Друга — межа синтезу в агента: він хибно тлумачить сказане, помиляється у висновках або вигадує.

Ключова думка: складність уподобань різко різниться за сферами. Іноді вона мала: продавець будинку хоче дорожче й швидше, і агентові треба зрозуміти лише розмін «ціна проти швидкості». А в покупця будинку важливі десятки речей одразу: район, дорога до роботи, школи, безпека, розмір і планування, стиль, вік, ціна, майбутній перепродаж. Тому більшості легше вирішити, кому продати будинок, ніж який купити: у першого вибору «розмірність» куди нижча. Коли уподобань багато, навіть маленькі помилки в їх передачі накопичуються. Висновок авторів: саме розмірність уподобань — головний передвісник того, чи застосовуватимуть у сфері агентів.

Крім виявлення уподобань, центральне завдання дизайну — мета-раціональність: агент має засвоїти не лише як діяти, а й коли діяти самому, а коли поступитися рішенням господареві. Це потрібно, щоб зберегти довіру і щоб передача повноважень поліпшувала життя, а не вела до самоуправства. Поруч — вимога бути і раціональним (послідовним в умовах невизначеності), і стійким (витривалим проти ворожих маніпуляцій). Що важливіша роль агентів, то сильніша спокуса обдурити їхні правила — як «накручують» контент під пошукову видачу.

Загальна програмаЗвідси велике дослідницьке завдання на стику економіки й інформатики: як зробити агентів раціональними, узгодженими, стійкими до маніпуляції і такими, що вміють правильно обирати між самостійністю і поступкою господареві.

4

Пропозиція ШІ-агентів

Пропозицію автори розглядають з двох боків: як агентів виробляють і призначають їм ціну і як споживач їх переживає в угоді.

Бік виробництва

В основі майже всіх агентів лежать базові моделі (foundation models) — великі моделі, навчені на різнорідних даних і здатні бути опорою для багатьох застосунків. Є два типи постачальників: ті, хто будує свої базові моделі (Anthropic, OpenAI), і ті, хто бере чужі й налаштовує під завдання (Decagon, Harvey, Sierra). Економіка в них різна: навчання моделі потребує величезних постійних витрат, а робота готового агента — здебільшого змінних.

Будову галузі задасть і стратегія платформ: рішення «співпрацювати з чужими агентами чи не пускати їх» визначить охоплення конкуренції, концентрацію і поділ вигоди. Відкрите питання — чи почнуть успішні постачальники будувати власні базові моделі заради ефекту масштабу чи вигод вертикальної інтеграції. Якщо інтеграція виявиться необхідною, концентрація серед постачальників агентів повторить високу концентрацію в галузі базових моделей. Але й за відкритого доступу перевагу дає вправне використання моделі та свої, закриті дані.

Другий важливий вимір — ціна агента. Послуги людей-посередників часто беруть відсотком від суми угоди. Суми великі, коли посередника наймають проти іншого посередника, де одна сторона виграє, а інша програє. Такі гонорари тримаються на двох силах: найкращі посередники рідкісні, а сильні стимули вичавлюють з них надзвичайні зусилля.

У агентів профіль витрат інший. Програму можна копіювати майже безплатно, тому пропозиція практично безмежна; до того ж агент не радіє грошам. Це штовхає їхню переговорну силу за ціною вниз. Але є і зворотна сила: якщо якість роботи залежить від виділених обчислень, ціна може зростати з їхнім обсягом — і пропорційно ставкам угоди. Утім, віддача від якості навряд чи зростає нескінченно. Коли приріст вигоди тане, ринок стане схожим на інші цифрові послуги — пошук, соцмережі. Тоді агента можуть роздавати безплатно з рекламою або в навантаження до товарів і послуг. Можливі й хитрі схеми: багаторівневі тарифи, де безплатна версія обслуговує ощадливих, а платна їх підгодовує; або двочастинні — підписка плюс плата за кожен запит.

Бік споживача: чотири типи агентів

Для споживача пропозиція проявляється в тому, які агенти доступні і на яких умовах. Автори розрізняють їх за двома осями. Перша — володіння: у кого агент під рукою в угоді. Друга — спеціалізація: наскільки вузькі чи широкі його вміння. Разом — чотири типи.

За володінням агенти бувають «свій» (bring-your-own) і «казенний» (bowling-shoe, як прокатні черевики в боулінгу). Свій несе інструкції й дані господаря із сайту на сайт, і жодна платформа не бачить і не диктує його устрій понад те, чим він сам ділиться, — наприклад, агент на базі Anthropic, яким користуються і на Walmart, і на Amazon через загальнодоступні інтерфейси. Казенний дає сама платформа: він глибоко вбудований, бачить особливі сигнали й дешевий у запуску, але гірше переноситься, може схиляти результат на користь платформи й посилювати прив’язку до неї.

Друга вісь — спеціалізація. Горизонтальні агенти — універсали: беруться за багато завдань і майданчиків, тримають єдиний шар пам’яті й уподобань, порівнюють варіанти між майданчиками, але їм може бракувати вузьких інструментів і відповідності правилам. Вертикальні спеціалізуються у вузькій сфері (податки, пошук роботи, подорожі) або під конкретний процес майданчика: міняють широту на глибину — сильніше працюють, багатше вбудовані, точніше налаштовані, але гірше переносяться.

Що було в таблиці. Автори розкладають чотири типи по клітинках. Свій горизонтальний переносний між ринками, узгоджений з господарем, береже приватність і порівнює майданчики, але може натикатися на урізаний доступ і слабше володіє первинними даними. Свій вертикальний краще працює у своїй сфері і теж відданий господареві, але позбавлений привілеїв платформи й мусить стежити за правилами кожного майданчика. Казенний горизонтальний зручний, швидкий і надійний, з доступом до закритих функцій, але мало переносний, ризикує підігрувати платформі й погано проглядається. Казенний вертикальний дає найкращу роботу на своєму майданчику, але найсильніше прив’язує і найменш прозорий.

Вибір між своїм і платформним агентом — це розмін. Свій краще узгоджений з уподобаннями, береже приватність, працює між майданчиками, але дорожчий в обслуговуванні й може поступатися вправнішим платформним. З часом платформи можуть і зовсім закрити прямий доступ, пропускаючи лише через своїх агентів. Казенний знімає технічну метушню і буває кращим, якщо навчений на даних платформи, але може жертвувати узгодженням — через підігрування платформі або тому, що не дивиться на чужі майданчики.

Зазираючи вперед, автори уявляють і складніші зв’язки: горизонтальний агент Anthropic в iPhone, який просить допомоги у вертикального агента Walmart або напряму говорить з агентом продавця, обходячи саму Walmart. Можуть розплодитися інтерфейси «агент до агента» і вітрини лише для агентів — зручні швидкістю і припасуванням відомостей під агента. Але для людини взаємодія стає менш проглядною — і прозорість із довірою виходять на перший план.

5

Що зміниться в рівновазі за нинішнього устрою ринків

Перш ніж міняти дизайн ринків, корисно подивитися, що агенти зроблять усередині вже наявних. Візьмімо звичайний інтернет-магазин, де агент дає змогу розглянути всі варіанти з повним доступом до відомостей. Розумні агенти, ймовірно, будуть несприйнятливі до підштовхувань і реклами без корисних відомостей чи чесного сигналу, — і це переверне конкуренцію. Вигоди в ефективності великі, але є й нові ризики, тож підсумок для добробуту місцями неоднозначний.

Найкраще агенти зрізають ренту там, де фірми наживаються на людських слабкостях. Багато хто бере невигідні для себе тарифи — автори згадують дослідження про телефонні контракти. Вирішуючи за споживача розумніше, агент робить таку наживу неможливою і штовхає ринок ближче до конкурентного ідеалу.

Агенти різко знижують витрати на пошук. Теорія пошуку давно підкреслювала: розумові й часові затрати заважають людям зібрати й перетравити відомості для правильної покупки. Швидко збираючи й порівнюючи дані по ринках, агенти пом’якшують це тертя.

Є і більш довгострокові наслідки. Спрямовуючи попит до найкращого за якістю і ціною, агенти дають виробникам ясніший сигнал про те, чого хочуть споживачі. Це підштовхне фірми вкладатися в потрібне людям, а не в те, до чого їх можна схилити рекламою, і заохотить налаштування під замовника, адже його вартість падає. Так первинний виграш наростає: краще націлена пропозиція зустрічає точніше виражений попит.

Зміниться й торг. У агента немає людського часу як обмеження — його зв’язують обчислення. Класичні моделі торгу виходять із нетерпіння: людям час і увага дорогі. Агент же може починати переговори раніше, вести безліч одночасно й тягнути їх довше — наприклад, торгувати оренду на літо 2027 року вже в січні 2026-го, навіть якщо господар волів би вирішити швидко.

Агенти змінять і ціни, адже вміння точно виявляти й розкривати уподобання відкриває нові механізми. Коли споживачі чесно відкривають смаки довіреному агентові, фірми отримують багатші відомості. Це робить можливим персональне ціноутворення, здатне поліпшити призначення цін і знизити втрати від інформаційної асиметрії. Але зростання ефективності не каже, кому дістанеться вигода. Персональні ціни можуть допомогти споживачеві точніше підібрати товар, а можуть призвести й до несправедливості, якщо фірми почнуть тиснути на чутливість кожного до ціни. При цьому агенти споживачів можуть навмисно приховувати частину відомостей заради кращої ціни.

Застереження про розкид цін. Незрозуміло, як ефективність позначиться на розкиді цін. Колись багато хто передбачав, що інтернет зітре розкид: за дешевого пошуку ринок прийде до жорсткої цінової конкуренції. Цього не сталося — можливо, через «хворобу витрат» Баумоля: що вища продуктивність, то дорожчий час людини. Коли товари різняться, зниження витрат на пошук може парадоксально підняти ціни й розкид. Агенти можуть посилити це: краще розпізнаючи уподобання, вони збільшують реальну відмінність товарів. А у відповідь фірми можуть дедалі витонченіше ховати ціни.

Нарешті, повсюдні агенти не гарантують справної роботи ринку через зовнішні ефекти між ними. Якщо здешевити подання заявки з індивідуальним листом, агенти завалять роботодавців заявками, піднімуть витрати на відсів і через затор ускладнять вибір кандидата. Такі збої й показують, наскільки важливий дизайн ринків, щоб підсумок був виграшним для всіх.

6

Дизайн ринків для епохи агентів

У міру того як агенти заповнюють угоди, самі ринки доведеться перебудовувати — не лише правила, а й технічну основу, системи перевірки особи й нові механізми, що використовують обчислювальну міць агентів.

6.1. Особа

Корінна складність у тому, що з часом більша частина дій у мережі йтиме від агентів, а не від людей, і агенти багато в чому зможуть видавати себе за людей. Рекламу оплачують за покази й кліки — але «дивитися» і «клікати» навчаться й агенти. Соцмережам хочеться переконатися, що контент створила конкретна людина, а не бот. «Атаки Сивілли», коли один учасник заводить безліч підроблених особистостей заради надмірного впливу, в середовищі агентів помітити важче. Звідси потреба в нових способах підзвітності: криптографічні докази, цифрові посвідчення, децентралізовані системи перевірки.

Особливо важлива перевірка особи — і людей, і ШІ-систем, що діють замість конкретних людей. Два підходи. Перший — «обгороджений сад»: воротар-платформа не пускає підозрілих; але людина може запустити агента вже після входу, а після бану завести нові облікові записи. Другий — «підтвердження людяності»: мережа унікальних людей. Так, World Foundation зробила біометрію за райдужкою ока, яка унікально впізнає людину. Це може зупинити атаки Сивілли й зберегти приватність, але потребує великої перебудови систем і масового прийняття. Системи особи доведеться поєднати з перевіреними посвідченнями й репутацією: частина ознак засвідчується державним цифровим посвідченням і розкривається рекламодавцеві. Разом особа, посвідчення й репутація відкривають тонші угоди — аж до переговорів про дрібні покупки, досі невигідних.

6.2. Зміни в устрої наявних платформ

Змінюватися доведеться платформам усіх видів. Автори показують це на трьох прикладах.

Перший: агенти споживатимуть контент — дописи в соцмережах, видачу в магазинах. ШІ стане фільтром між людиною і цифровим середовищем. Сьогоднішній контент змішує потрібне людині з тим, що зроблено заради захоплення уваги й доходу. Агент може просіювати вхідне і пропускати лише корисне, штовхаючи платформи ставити уподобання людини вище за ловлю уваги. Це б’є по моделях, де контент продають у зв’язці з рекламою: раціональні агенти навряд чи піддадуться підштовхуванням і рекламним вихвалянням. Платформам доведеться підлаштовуватися — проєктувати подачу вже під агентів (це видно з нової «оптимізації контенту під читання мовними моделями») і, можливо, переходити до підписки замість реклами.

Другий: агенти як творці контенту. Вони зможуть писати й лайкати дописи, творити, слати повідомлення, пропонувати покупки, подавати заявки. Раз це дешево, людині вигідно доручити агентові робити це масово. Але цінність таких дій часто в тому, що вони служать сигналом: сам факт, що текст створила людина, а не ШІ, буває важливим. У відповідь платформи повернуть «дорогий сигнал» і перевірку людяності — наприклад, плату за кожен допис, щоб стрічку не затопило. У торгівлі шахрайство і так біда через фальшиві оголошення й повернення платежів, тому очікують грошових витрат і обмежень.

Третій: зміниться інфраструктура. Зараз користувачі не платять сайтам за кожен запит — витрата одного запиту мала. Але коли агентний обхід стане повсюдним, трафік різко зросте, і розплачуватися доведеться власникам сайтів. У відповідь Cloudflare запровадила «плату за обхід» (pay-per-crawl) — сайт може брати з агентів за доступ. Це логіка Пігу: хто накидає іншим витрати, той за них і платить. Новий профіль трафіку може потребувати зовсім нових, «агентних» поверхонь — захищених інтерфейсів з обмеженням частоти, машиночитаною ціною і сигналами згоди. Автори очікують нових угод у дусі robots.txt, які визначать, що агентам можна і чого не можна.

6.3. Механізми, які раніше були нездійсненними

Мабуть, найглибша зміна — у тому, що агенти дадуть змогу застосувати теоретично найкращі механізми, що довго лежали без діла. Візьмімо алгоритм відкладеного згоди Гейла і Шеплі: він гарантує стійкість збігів і чесність для сторони, що пропонує. Багато ринків праці та служб знайомств виграли б від нього, але його майже не застосовували: він потребує повних ранжувань уподобань, а їх важко складати й дорого збирати. Тому майданчики на кшталт Upwork чи Tinder вдовольняються простими рекомендаціями, показуючи всім ті самі «найкращі» варіанти, і багато хто лишається без пари.

Агенти здатні це змінити. Навчені міркувати прямо звичайною мовою, моделі вже дають змогу одному агентові розібрати абзац з описом смаків. Невдовзі вони будуть не лише допомагати виявляти уподобання, а й відкривати їх: як наставник чи терапевт, агент помітить закономірності в поведінці — скажімо, що покупець раз у раз обирає будинки біля парків з великими вікнами, — і припустить потяг до зелені й світла. З такими уподобаннями ринки зможуть застосовувати складні алгоритми, яким потрібні ранжування над тисячами варіантів. На ринку праці і шукачі роботи, і роботодавці могли б описувати уподобання словами, а з цього збиралися б повні ранжування для рівноважного зіставлення — кращого за нинішні рекомендації. Це стосується будь-якого ринку збігів, де складність найкращого розподілу перевищує людські сили.

Агенти відкривають і нові механізми приватності та стратегічної прозорості. Доручаючи делікатні питання агентові, сторони можуть достовірно пообіцяти не розголошувати зайвого: обидві заздалегідь зобов’язують своїх агентів поставити всі законно допустимі запитання без штрафу, а агенти розкривають лише потрібне. Так делікатні розпитування відокремлюються від побоювань «подати поганий сигнал». Приклад: шукач роботи боїться прямо спитати про відпустку з догляду за дитиною, хоча законно хоче це знати; агент-посередник ставить запитання в межах обумовленого приватного протоколу. Інший приклад — як Disney анонімно скуповувала землю під свій парк: потайність не дала цінам злетіти. Але проєктувальникам треба зважувати вигоди анонімності проти потреби в перевірці й вирішувати, чи допускати кілька особистостей в однієї людини.

7

Регулювання

Політика навколо ШІ вже складається — від міських постанов до федеральних заходів і технічних захистів. У міру того як агенти входять в ухвалення рішень, правила доведеться розвивати в кількох сферах. Автори розбирають їх для прикладу, не претендуючи на повноту.

Ринкова влада. Головна тривога — концентрація влади в небагатьох фірм, які тримають обчислення, дані й канали для передових моделей, створюючи високий бар’єр для входу. Для споживача це менш незалежні агенти, схильні до інтересів платформи; слабка конкуренція звужує вибір і заважає переносити агента між сервісами. Тому регулювання має забезпечувати доступ до ключової інфраструктури, вимагати сумісності й припиняти витіснення — і при цьому не дати себе «захопити» так, щоб закріпити лідерів. На вересень 2025 року антимонопольна увага до великих ШІ-фірм посилилася, зокрема розгляди навколо практик Google. Баланс тонкий: слабке регулювання лишає монополію без вузди, надмірне — душить потрібні застосування.

Самостійність і відповідальність. Раз агенти діють замість людей, неминуче питання, хто відповідає, коли щось пішло не так. Спірно, на кому лежить відповідальність: на людині, що передала рішення агентові, на тому, хто діяв за висновком чужого ШІ (відповідальність за необережність), чи на фірмах-творцях незалежно від вини (сувора відповідальність). Найпросунутіший крок поки — нова директива Євросоюзу про відповідальність за дефектні товари: вона прямо поширює її на цифрові товари, програми та їхні оновлення. Визнаючи, що колишня межа між «готовим товаром» і його подальшою поведінкою в епоху ШІ не тримається, директива показує: правити будуть підлаштуванням старих правових рамок, а не створенням нових.

Безпека і приватність. Навіть за ясної відповідальності після факту ШІ вразливий до маніпуляцій. «Злам» заборон (jailbreaking) дає змогу обійти захисти й отримати незадумані можливості — стійка біда чат-ботів. У відповідальних застосуваннях на кшталт найму зловмисник може хитрою підказкою обдурити ШІ-інтерв’юера. Звідси загрози приватності: обійшовши захист, агент може витягати дані з різних місць, зберігати їх довше за належне або виводити з безневинних слідів. Окремий ризик — ненавмисне навчання на чужих даних: модель, навчена на дописах Боба, може їх запам’ятати, і коли Емі щось про Боба спитає, відомості спливуть непередбачувано. Інший ризик — висновки зі слідів користування (нічні заходи, купівля вітамінів): нижча зарплата через домисел про вагітність, вищий страховий внесок через здогад про здоров’я. Тому колишні закони про дані доведеться підлаштовувати під ШІ.

Права на дані й доступ до платформ. Моделі, а отже й агенти, навчені на величезних масивах чужої творчості, часто зібраної без дозволу; «розучити» увібране технічно важко — звідси питання про плату авторам. Але крім навчальних даних постає питання розгортання: як зовнішні агенти використовують живі дані платформ. Платформи вже блокують агентів — судами, правилами robots.txt, жорсткими умовами, — але вправні агенти наслідують людину або працюють на пристрої господаря. Напруга така: для платформи чужі агенти викачують цінність, не несучи витрат на створення й захист даних; для постачальника агентів заборони — це спроба монополізувати доступ. Головне — не лише чи пускати зовнішніх агентів, а на яких умовах: чи мають платформи отримувати плату за посередництво агентів. Без механізмів компенсації платформи менше вкладатимуться в якість даних, а надто жорсткі обмеження задушать конкуренцію.

8

Висновок

Здатність агентів як автоматичних посередників різко знижувати витрати на користування ринком може відкрити нові форми участі, зробити здійсненними досі неможливі механізми й наблизити розподіл до конкурентного ідеалу. Але ті самі властивості, що роблять їх привабливими — невтомність, обчислювальна перевага, мізерна вартість кожної дії, — загрожують перевантажити ринки. Підсумок рішуче залежить від спільних рішень про те, як проєктувати агентів, ринки і правила.

«Хоча можливості ШІ-агентів нові, їхній перетворювальний вплив зрештою керується фундаментальними економічними силами — такими як попит і пропозиція».

Шахіді, Русак, Меннінг, Фрадкін, Гортон, висновок

Ці сили й вирішать, чи стануть агенти опорою для зростання добробуту, чи виродяться в простий перерозподіл ренти. В економістів є інструменти, щоб зіграти ключову роль; чи скористаються вони ними — покаже час.

Підсумки

Головні висновки

  1. Сенс ШІ-агентів — у різкому зниженні витрат на користування ринком: з’ясування цін, переговорів, контрактів і контролю. Це пряме продовження Коуза, і воно зсуває межу «робити самим чи купувати».
  2. Попит на агентів похідний: людям потрібен не агент, а результат. Агенти замінять людей-посередників і дадуть змогу братися за нове; першими закріпляться там, де посередництво вже звичне (робота, нерухомість, інвестиції).
  3. Від агента хочуть трьох речей: вправності, знання уподобань і вірності. Головне завдання дизайну — узгодження: виявити уподобання і змусити їх дотримуватися. Що вища розмірність уподобань, то це важче і то повільніше впровадження.
  4. Пропозиція агентів практично безмежна, і агент не цінує гроші — це тисне на ціну вниз. Але якщо якість зростає з обчисленнями, ціна може зростати зі ставками угоди; ймовірні і безплатні моделі з рекламою, і багаторівневі та двочастинні тарифи.
  5. Споживач зустріне чотири типи агентів: «свій» або «казенний» за володінням, горизонтальний або вертикальний за спеціалізацією. За вибором — розмін між узгодженістю і приватністю та зручністю і глибиною інтеграції.
  6. У рівновазі агенти зріжуть ренту від людських слабкостей, знизять витрати на пошук і дадуть виробникам чистіший сигнал. Але можуть підтримати розкид і прихованість цін, а зовнішні ефекти між агентами (завалені заявками роботодавці, затори) здатні погіршити підсумок.
  7. Агенти розсувають межу дизайну ринків: здешевлюючи виявлення уподобань, перевірку зобов’язань і особи, роблять здійсненними відкладену згоду, приватні протоколи делікатних питань і точне зіставлення. Паралельно потрібні нові системи особи, репутації і правила доступу (плата за обхід, угоди в дусі robots.txt).
  8. Чистий ефект для добробуту — поки емпіричне питання. Регулювання має взятися за ринкову владу, відповідальність, безпеку, приватність і права на дані. Перехід швидкий — в економістів є рідкісний шанс вплинути на політику й дизайн ринків.